Оголошення

  • День другий.

    День другий.

    День другий: Другий день нашої мандрівки розпочався у тумані й прохолоді. Ранок зустрів нас спокоєм та тишею, але команда була налаштована рішуче — швидкий сніданок, кава, збір табору, і ми вирушили у новий день. Маршрут пролягав через вершини Туркул, Пожежевську, Брескул і далі — на Говерлу, найвищу точку України, з фінішем на Перемичці. Із самого ранку краєвиди вражали. Чорногора була у своєму найкращому вбранні: червона рута, анемони, дзвіночки — усе цвіло, пульсувало життям і створювало відчуття чарівної, майже нереальної казки. До підйому на Брескул ішли зачаровані — краса навколо змушувала зупинятися, оглядатися, вдихати на повні груди. Однак підйом на Брескул швидко повернув до реальності: маршрут став вимогливим. Саме тут знову проявилася сила нашої спільноти — учасники й учасниці підтримували одне одного, підбадьорювали, допомагали нести наплічники, ділилися водою й турботою, рухались як єдина вервечка, де важливий кожен крок — і свій, і того, хто поруч. На вершині Брескулу зробили перепочинок, фото на фоні величної Говерли і продовжили маршрут. Підйом на найвищу вершину країни був неквапливим і уважним: контролювали дихання, прислухалися до власного стану, продовжували взаємодію як справжня команда. Саме в таких моментах народжується довіра — до себе, до шляху і до тих, з ким цей шлях долаєш. Говерла зустріла пронизливим вітром і густими хмарами. Попри спеку, яку ми відчували на хребті протягом дня, тут, як і зазвичай, було вітряно і холодно. Тож довго не затримувались — після фото й короткого огляду почали спуск у напрямку Перемички. Увечері, вже на облаштованій для вогнища локації, ми зібралися біля багаття. Під мерехтіння полум’я ділилися враженнями, обговорювали пережите за день, слухали одне одного і разом налаштовувалися на нову пригоду — підйом на Петрос, що чекав на нас наступного дня.

  • День четвертий: шлях до фінішу

    День четвертий: шлях до фінішу

    День четвертий: шлях до фінішу Ранкове пробудження було раннім і водночас спокійним. Ми швидко зібрали табір і вирушили в дорогу — до фінальної точки маршруту, села Кваси. Позаду залишалися вершини Чорногірського хребта, неймовірні краєвиди, дні спільного підйому, розмов, тиші й підтримки. У Квасах нас вже чекала частина групи — ті, хто мав інший маршрут і теж не сиділи без діла. Вони досліджували околиці, знайомилися з гуцульським колоритом, відкривали нові джерела мінеральної води й надихалися місцевою атмосферою. Група зізналася, що повертатися до цивілізації зовсім не хотілося — надто швидко пролетіли ці дні, наповнені справжністю. Але ми точно знаємо: це не кінець, а лише пауза. Тож — до нових зустрічей у горах. До нових маршрутів, вершин і вражень.

  • Вересневий похід для ветеранів, учасників російсько - української війни!

    Вересневий похід для ветеранів, учасників російсько - української війни!

    Вересень – пора кришталевого повітря, коли вершини гір видно на десятки кілометрів. Це також найулюбленіший місяць для активностей у горах для команди проєкту Гірська Терапія. Тож, перші дні осені з групою ветеранів, учасників російсько - української війни, ми провели серед Карпатських вершин. Хлопці мають бойові поранення, пройшли лікування та медичну реабілітацію, а похід став наступним кроком до відновлення, як фізичного, так і ментального. Група була злагодженою. Учасники підтримували один одного на кожному кроці, але водночас кожен мав простір для тиші, побути на одинці з собою та з природою. У колі побратимів була можливість поговорити про наболіле. Синергія групи допомагала долати труднощі та робила шлях легшим для кожного. З погодою пощастило. Ясні краєвиди, тепле сонце та смачні ягоди додали сили й настрою. «Похід дає можливість навчитися бути тут і зараз, слухати себе, розуміти власні потреби. Це важливий крок у відновленні після війни – як фізичному, так і психологічному», – зазначив керівник проєкту Сергій Нога. Дякуємо команді за теплий похід, Сергію Нозі, Володимир Волошин за організацію, Kimberly Reczek та Julius Strauss– за фінансову підтримку, ТМ «Їжа в похід» – за завжди смачненьку знижку для нашого проєкту.

  • День перший вересневого походу!

    День перший вересневого походу!

    ень перший. Ворохта – Заросляк – озеро Несамовите З самого ранку прибули до Заросляка, швидко поснідали й вирушили в похід до озера Несамовите. Дорогою багато спілкувалися, адже для всіх учасників це був перший досвід гірського походу. Ми обговорювали історію краю, слухали легенди, розглядали гірську рослинність і час від часу зупинялися, щоб насолодитися краєвидами. Приблизно за три години дісталися до Несамовитого. Лише встигли розбити табір, як розпочався дощ. На щастя, він швидко минув, і вже за годину ми вечеряли біля наметів. Вечір видався особливим - хлопці ділилися своїми історіями, планували завтрашній маршрут і разом зустрічали неймовірний захід сонця над вершинами гір.